Авіамоделізм. підтримка в державі

У незалежній Україні авіамоделізм перестав бути масовим заняттям дітей, юнаків та дорослих. Корисне і загальнодоступне захоплення сьогодні трансформувалося в хобі, яке може собі дозволити далеко не кожен.

Авіамоделізм завжди був захопленням людей технічного складу розуму. Авіамоделісти із задоволенням говорять про приналежність авіамоделізму до споконвічно технічних захоплень, хоча сьогодні це не зовсім так. Раніше запускати саморобні моделі могли лише близькі до техніки люди, як, скажімо І.Сікорський, А.Мікулін. А люди далекі від техніки лише спостерігали за розвертавшимся у небі захоплюючим дійством.

Так тривало десятиліттями, починаючи з довоєнних часів. До речі, серед людей, які закінчили в 30-ті роки школи авіамоделізму було багато майбутніх авіаконструкторів які відзначилися потім в боях в роки Великої Вітчизняної ще й як льотчики.

Тоді авіамоделізмом і взагалі авіамодельним спортом відав ДОСААФ. Точніше, в частині спорту ним займався Держкомспорт, а ДОСААФ всім іншим - фінансуванням та організацією. Обґрунтуванням для всебічної державної підтримки служило те, що все це нібито потрібно для армії. Але це не цілком відповідало дійсності.

Чому ж тільки для армії? Багато колись юні авіамоделісти пізніше ставали математиками, робочими авіазаводів, золоті руки яких так цінував конструктор Антонов. Відомо, що він без вагань брав на роботу будь-якого, хто серйозно займався конструюванням моделей.

Зараз вже не той авіамоделізм

В останні десятиліття авіамоделізм сильно змінився. Охочому запустити модель в небо більше немає необхідності самостійно виготовляти кожну деталь, на що раніше йшли місяці. Сьогодні створена ціла індустрія виробництва спортивних снарядів, які прийнято називати авіамоделями. Кожен може купити готові вузли або вже зібраний літак. Найчастіше це ті, хто займається бізнесом і не хоче або не може витрачати на це свій час.

Відбулося розшарування - одні взяли на себе роль виробника моделей, інші стали їх покупцями. Головними виробниками авіамодельної техніки закономірно залишаються країни колишнього СССР. Одні фахівці роблять двигуни, інші - радіокеровані моделі, треті - щось ще. Більшість людей зараз вирішую моделі саме купувати, аніж витрачати досить багато часу на її будування.

У такій ситуації є істотний мінус. В СРСР заняття авіамоделізмом було набагато демократичніше, ніж сьогодні. Займатися їм міг кожен бажаючий незалежно від фінансового статку. Сьогодні ж це діти або забезпечених батьків, або спортсменів.

Наведу такий приклад. Нещодавно закінчився чемпіонат світу з вільно літаючих моделей, де українські юніори зайняли перше командне місце. Кандидатом у збірну був хлопчик з Одеси, який вже 3 роки мріє брати в них участь. Але він живе без батька, а в мами немає тисячі доларів на оплату поїздки. Вона і в газети писала, але так ніхто і не допоміг.

Прикро, адже Одеса не найбідніший місто країни. Олігархів там не менше, ніж у Києві.

У подібних випадках більше нікому допомогти.

Але все ж трохи допомагає Товариство сприяння обороні України (ДТСААФ). Але їх можливості сьогодні сильно обмежені. З державою ж відносини дуже складні. За 20 років незалежності це міністерство змінило вже 5 назв. Зараз нами займається управління при Міносвіти. Ставлення приблизно таке ж, як до зайвої вантажу, який навіщось звалився на голову.

У всьому вони нам відмовити не можуть, але й на істотну підтримку розраховувати не доводиться. Гроші в основному виділяються на олімпійські види спорту. На нас тільки трохи розщедрилися на участь у згаданому чемпіонаті - на кожного члена збірної довелося по 638 ??гривні.

Нажаль з приходом дикого капіталізму авіамоделізм став так само непотрібний, як і багато іншого. Все, що може знадобитися колись і не здатне принести плоди прямо тут і зараз, стало відходити на другий план. На чому будувався авіамоделізм та авіамодельний спорт в Радянському Союзі? По лінії освіти - це позакласні гуртки юних техніків. Далі випускники продовжували навчання в системі ДОСААФ. Дуже потужною була мережа профспілкових клубів. Були гуртки навіть при жеках.

Але коли розпався Радянський Союз відомо, в якому становищі опинилися підприємства. Їм знадобилося на чомусь економити. Ті приміщення, які використовувалися для культурно-просвітніх або технічних занять, стало доцільніше здавати в оренду. Сьогодні на пальцях однієї руки можна перерахувати підприємства, на яких подібні гуртки залишилися. При Міносвіти раніше їх були тисячі, сьогодні одиниці.

Сильно скоротилися можливості ДОСААФ. Адже це така ж, як і всі інші, громадська організація, яка заробляє на тому, що вона вміє. А вміє вона навчати фахівців для армії, виконуючи держзамовлення. Сьогодні в цьому практично немає потреби. Залишилися тільки комерційні курси водіння. Зароблені кошти переважно йдуть на організацію змагань всередині країни.

На поточний рік на всі поїздки збірної державою виділено до 20тис.грн. На одну збірну 6 тис., на іншу, яка вдвічі численною першої, близько 14 тис. Це і дорога, і проживання, і стартовий внесок, що становить близько 300 євро на кожного учасника. У середньому витрати одного учасника становлять від $ 1 тис. до $ 1,5 тис.

Авіамоделізм і авіамодельний спорт просто не потрібен сьогоднішньому поколінню політиків. Необхідність в ньому з'явиться лише тоді, коли можновладці стануть хоч трохи дивитися вперед, на перспективу.

Але незважаючи на всі труднощі, українські авіамоделісти продовжують займати призові місця на змаганнях. Завдяки чому так відбувається?

Українці практично завжди складали основу збірної СССР.В перших же міжнародних змаганнях після розпаду Союзу наша збірна посіла перше місце. Сьогодні ситуація не дуже змінилася - перші місця беремо по черзі то ми, то спортсмени з Росії.

Нашим хлопцям не позичати амбітності, до того ж ще живі традиції старої радянської школи. Але сьогодні ситуація змінюється в гіршу сторону. Адже порушуються закони природи - будь-яка конструкція стійка, коли побудована за принципом піраміди, де головну роль грає широку основу. А у нас начебто й успіхи є, а масовість неухильно падає.

Деякі старі моделісти ще згадують як у 1988 р. на «Чайці» проводився чемпіонат світу. Після подій на Чорнобильській АЕС радянське керівництво вирішило продемонструвати всьому світу, що ліквідація наслідків пройшла успішно. Грошей на пропагандистські цілі тоді не шкодували. Щоб дозиметри показували потрібні показники, на стадіоні двічі знімали пласт землі.

Делегацію з Великобританії на їх прохання тоді повезли показати київські гуртки з авіамоделювання. Побачене привело їх у захват. В кінці вони заявили, що перемогти спортсменів, яких готують ще з піонерів, неможливо.

Одного з учасників екскурсії один моделіст зустрів на конференції у Франції в 1994 р. Він жваво цікавився, як там наші дитячі авіагуртки. Що він міг відповісти? Сказав, як було, що усе розвалилося. Він щиро жалкував.

ле все ж є змагання у яких сьогодні беруть участь українські спортсмени.

Є внутрішні - це районні, міські, обласні та національні змагання. Проводиться багато міжнародних турнірів, але участь у них коштує недешево. Сума залежить від їх рівня і класу моделей. Є класи, які вимагають участі великої кількості обслуги - суддів, журі і т. д. Всього їх близько 20. Постійно виникають нові класи. Як тільки з'являється нова течія, перед міжнародною Федерацією відразу ставиться питання про визнання наступного класу моделей.

Наприклад, зовсім недавно з'явився новий клас - радіокеровані гірські планери. Створили їх кримські ентузіасти. Моделі запускаються зі скель або крутих обривів. Перші змагання в жовтні пройдуть в Німеччині.

А осьна формування ставлення до спортсменів політика, звичайно, сильно вплинула. Це помітно і по Олімпійським іграм, і з футболу, і, на жаль, за нашими змагань. На недавньому чемпіонаті з авіамодельного спорту українського спортсмена незаслужено дискваліфікували. При зважуванні моделі чотириразового чемпіона світу її вага виявилася на 0,15 г менше встановленого. Це така дрібнота! Упевнений: американця чи росіянина за таке ніколи б не покарали.

Але все ж таки можна вирішити проблеми авіамоделізму і авіамодельного спорту.

Хотілося б щоб більше уваги і підтримки приділялось саме з боку Міносвіти. Непогано це поставлено у наших сусідів поляків. Їх федерація більш значну підтримку отримує саме по лінії освіти, а не спорту.

Добре налагоджена робота і в Росії. Років 15 у них був застій, як і у нас. Зараз вони явно встають з колін. Більш активно підтримують авіамоделістів на федеральному рівні. Проводять різні змагання, наприклад «Кубок тульського губернатора». А участь у них - велика справа, адже там хлопчаки наочно бачать реалізацію своїх праць і амбіцій.

Відповідно і справжніх фанатів в цих країнах стає все більше. Нещодавно з Тюмені на змагання в Україні своїм ходом на автомобілі приїхав російський спортсмен. Кажуть, таким же чином він збирається добиратися і на змагання в Болгарію. Причому якщо в наших змаганнях він брав участь, то на болгарські, рівнем вище, їде тільки подивитися.

Українським хлопчакам сьогодні необхідні допомога і підтримка. Саме тим, у кого поки немає імені та якихось серйозних досягнень.

Тоді й у нас справжніх фанатів стане набагато більше